Попри воєнний стан і нестабільну економічну ситуацію, українські підприємці не лише утримують наявні активи, а й оперативно шукають нові можливості для вкладень. Їхня діяльність охоплює технологічні ініціативи, інфраструктуру, освітні програми, культуру, страхування та навіть закордонні ресторанні формати. Редакція LIGA.net поспілкувалася з ключовими фігурами українського бізнес-середовища, щоб з’ясувати, яким чином змінюються їхні інвестиційні пріоритети під час викликів.
Інфраструктура й освіта — база для довгострокового зростання
У випадку з Василь Хмельницький, засновником холдингу UFuture, увага зосереджена на багаторічних проектах: індустріальному парку в місті Біла Церква та інноваційному просторі UNIT.City у Києві.
За його словами, стратегія передбачає вкладення в галузі з високим потенціалом — освіту, виробництво, інфраструктуру. Такий підхід покликаний створювати основу для стійкого розвитку та зростання вартості активів. У фокусі — не просто розвиток нерухомості, а побудова екосистеми, яка об’єднує технології, людей і ресурси. Це означає, що навіть в умовах кризи подбор активів здійснюється не на основі імпульсивних рішень, а через ретельне опрацювання концепцій і моделювання сценаріїв.
Консервативна нерухомість + діджитал-активи
Поєднання класичних інвестицій, таких як нерухомість, із сучасними цифровими проєктами стало ключовим елементом стратегії, яку реалізує інвестор Максим Кріппа. У його портфелі — готель “Україна”, бізнес-центр “Парус”, кіберспортивна команда NAVI та студія Maincast. Такий підхід передбачає, що нерухомість розвивається разом із технологічними напрямами, які забезпечують гнучкість, масштабованість і довгострокову стійкість бізнесу.
В умовах нестабільності, коли фізична майно може бути ризиковим активом, цифрові проєкти дають більшу адаптивність до змін. Одним із напрямків, який розглядається, є створення арени для міжнародних змагань — цільова аудиторія й потенційна дохідність тут продумані. Проте саме нестача чіткої концепції чи прогнозованої моделі доходів може зупинити проект: і це одна з причин, чому окремі великі локації не потрапляють до сфери його інтересів.
Іншуртех і підтримка мистецтва
У кейсі Марина Авдєєва, співвласниці страхового бізнесу «Арсенал Страхування», ми бачимо акцент на цифровізації страхового сектору. Вона запустила платформу Easy Peasy Insurtech, яка дозволяє оплачувати автострахування залежно від фактичного пробігу. У ситуації, коли поведінка споживачів змінюється — багато хто працює дистанційно, переїжджає чи має змінений пробіг авто — така модель набуває додаткової релевантності.
Одночасно Авдєєва інвестує в нерухомість за кордоном і підтримує сучасне українське мистецтво. Форми підтримки включають купівлю творів провідних художників і спонсорство культурних проектів — це дозволяє комбінувати фінансовий і соціальний імпакт.
Розширення ресторанного бізнесу в ЄС
Засновниця ресторанного бренду Чорноморка, Ольга Копилова, вибрала стратегію виходу за межі України, відкривши заклади в кількох європейських країнах. Вона контролює весь цикл — від вилову морепродуктів до приготування страв, що забезпечує стабільну якість і гнучкість у нових умовах.
У кризовий час, коли внутрішній ринок України стикається з великими ризиками, географічна диверсифікація стає ключовою перевагою. Бізнес, який має міжнародні локації, може частково зменшити вплив локальних шоків і використовувати європейські формати операцій та стандарти.
Інвестиції в знання і фондовий ринок
Тимофій Милованов, голова KSE (Kyiv School of Economics), відомий як інвестор у знання і фінансові інструменти: ще з 2008 року він вкладає кошти в індексні фонди США, такі як S&P 500, а також у компанії Tesla і Nvidia. У цей час, коли економічна ситуація в Україні лишається непередбачуваною, вкладання за кордон та в акції великих технологічних компаній виступає засобом хеджування ризиків. Одночасно Милованов підтримує освітні ініціативи, що формують майбутнє людського капіталу — фактор, який стає дедалі важливішим для країни у процесі відбудови та трансформації.
Приватизація та локальні медичні активи
У напрямку локальних інвестицій з акцентом на практичну потребу і соціальну значущість працює Олексій Давиденко, керівник компанії “Медтехника”. Він активно скуповує медичні об’єкти на регіональних аукціонах, навіть поблизу фронтових зон, і під його керівництвом мережа збільшилась на третину, а виробничі потужності — майже вдвічі. У такий спосіб бізнес реагує на зміни попиту: охорона здоров’я залишається однією з важливих сфер у воєнний і повоєнний період. Стратегія враховує, що навіть у складні часи медична інфраструктура працює як базовий актив з відчутною соціальною і економічною цінністю.
Що об’єднує ці стратегії
По-перше, всі наведені приклади показують: інвестори шукають не просто масштабу, а змістовності. Пріоритетом стає актив із чіткою бізнес-логікою, з потенціалом створити додану вартість і з можливістю адаптуватися до нових реалій.
По-друге, диверсифікація — як у сенсі географії, так і у сенсі класу активу — стає необхідним елементом ризик-менеджменту. Компанії, що мають лише один тип бізнесу або прив’язані суто до українського ринку, мають більший ризик потрапити в пастку несподіваних змін.
По-третє, технології і цифрові рішення все частіше виступають каталізатором. Іншуртех, онлайн-комерція, телематика — саме ті напрямки, які дозволяють впроваджувати гнучкість і швидкість реагування на виклики.
По-четверте, суспільна складова стає частиною інвестиційної логіки. Підтримка освіти, науки, культури або медичної інфраструктури не лише відповідає соціальним очікуванням, а й підсилює репутацію і створює довгострокові можливості розвитку активів.
Українські бізнес-лідери в умовах кризи вибирають модель, що поєднує відвагу й виваженість: інвестиції здійснюються не заради «писку охочості», а в проєкти з реальними перспективами й зрозумілою моделлю доходу. Ситуація показує, що навіть у складні часи можливо не просто виживати, а рухатись уперед — але не за рахунок масштабу чи бренду, а завдяки змісту, якості та стратегічному підходу.